Софійська площа — один із найдавніших майданів Києва і головна окраса Старого міста. Тут стоїть собор XI століття зі статусом пам’ятки Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, тут же на початку XX століття проголошували універсали Центральної Ради та Акт Злуки. Нижче — усе, що потрібно гостю столиці: точне місце на карті, хронологія офіційних назв, огляд головних споруд навколо і зручні піші маршрути від метро.
Де розташована Софійська площа та як правильно писати її назву
Площа лежить у Шевченківському районі. Простір обмежують вулиця Володимирська та Володимирський проїзд. Від Майдану Незалежності сюди йде кілька хвилин ходу угору, а Михайлівську площу відділяє той самий проїзд. Тож два історичні майдани легко оглянути за одну прогулянку.
Тепер про назву. За чинним правописом та офіційним реєстром назв міста правильно казати «Софійська площа» — від собору Святої Софії. Варіант «Софіївська», який досі масово зустрічається в розмові й запитах — застаріла форма. Згодом правопис повернув давню форму, але звичка говорити «Софіївська» живе досі.
У документах, на транспортних покажчиках і в міських картах значиться «Софійська площа». Тому адресу в маршрутній програмі чи виклику таксі краще набирайте саме так.
Старий Київ і довкола нагадує про свій вік: у парку біля Золотих воріт збереглися фрагменти оборонних валів часів Ярослава, а сама відреставрована брама височить на Володимирській у кількох хвилинах ходу. Відбудували її 1982 року до 1500-ліття Києва. Тож прогулянка навколо площі — це фактично огляд давнього Верхнього міста.
Історія площі від доби Київської Русі до сьогодення
Майдан старший за майже всі вулиці довкола. У 1036 році на полі за тодішніми валами міста — літопис називає його «поле вне града» — князь Ярослав Мудрий розгромив печенігів. На честь перемоги тут звели Софійський собор, а довкола нього поступово склався головний майдан Верхнього Києва. Спершу його звали Старокиївською площею: відкрите поле біля оборонних валів міста Ярослава.
У XX столітті площа стала політичною сценою країни. На початку століття тут проголошували універсали Центральної Ради — головні акти українського державотворення того часу. 29 квітня 1918 року тут пройшов молебень і помазання Павла Скоропадського на гетьманство. 22 січня 1919 року на майдані урочисто проголосили Акт Злуки — об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну.
Офіційні назви змінювалися разом із добами, і кожна лишила слід у документах. Повна хронологія виглядає так:
| Період | Офіційна назва | Історичний контекст |
|---|---|---|
| XI ст. | Старокиївська площа | Поле біля оборонних валів міста Ярослава |
| 1869–1921 рр. | Софіївська площа | Офіційне найменування за міською реформою 1869 року |
| 1921–1944 рр. | Площа Червоних героїв Перекопу (Героїв Перекопу) | Радянське ідеологічне перейменування |
| 1944–1993 рр. | Площа Богдана Хмельницького | Назва на честь гетьмана в радянський період |
| З 1993 року | Софійська площа | Київрада повернула історичну назву |
Тисяча років не перетворили майдан на застиглий музей. Щороку тут ставлять різдвяний вертеп — традиційний ляльковий театр, що грає сцену народження Христа, а на Новий рік площа стає центром народних гулянь і виступів. Тож історія тут не під склом: старе місце продовжує жити звичайним календарем міста.
Головні пам’ятки архітектурного ансамблю
Ансамбль складався не за один рік, і в цьому його головна цінність: тут поруч стоять мурована архітектура XI століття, бароко XVIII-го і бронза кінця XIX-го. Вигляд площі визначають три об’єкти. Ось вони з короткими характеристиками:
- Національний заповідник «Софія Київська»: видатна пам’ятка XI століття, духовний центр Русі-України, внесена до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
- Дзвіниця Софійського собору: чотириярусна барокова споруда з оглядовим майданчиком, звідки відкривається кругова панорама площі та Володимирського проїзду.
- Пам’ятник гетьману Богданові Хмельницькому: відкритий 11 (23) липня 1888 року до 900-річчя Хрещення Русі, скульптор Михайло Микешин, постамент із гранітної брили.
Головне диво ховається всередині собору: мозаїки та фрески, яким більше ніж дев’ятсот років. Серед них — Богоматір Оранта заввишки понад п’ять метрів, яку в народі називають Нерушимою стіною. Окреме диво — світські фрески з мисливцями та скоморохами: єдиний у Європі світський живописний ансамбль XI століття, що зберігся до наших днів. Усього в храмі близько 260 м² мозаїк і близько 3000 м² фресок.
Як дістатися до Софійської площі громадським транспортом
До Софійської площі можна дійти пішки від двох станцій метро — «Золоті ворота» та «Майдан Незалежності». Вибір залежить від початкової точки маршруту. Від Михайлівської площі сюди також легко потрапити пішки.
- Від станції метро «Золоті ворота»: вийти на Володимирську вулицю та рухатися в напрямку Софійського собору. Дорога займає орієнтовно 7–10 хвилин.
- Від станції метро «Майдан Незалежності»: пройти вулицею Софійською або Малою Житомирською в напрямку однойменної площі. Прогулянка триває приблизно 10 хвилин.
- Від Михайлівської площі: пройти Володимирським проїздом до Софійської площі. Це короткий пішохідний маршрут між двома історичними майданами.
Ці маршрути можна об’єднати в одну прогулянку центром Києва: почати біля станції метро «Золоті ворота», дійти до Софійської площі, перейти Володимирським проїздом до Михайлівської площі, а звідти спуститися до Майдану Незалежності. Від залізничного вокзалу можна доїхати метро до станції «Золоті ворота» з пересадкою на станції «Театральна».
